Онлайн-виставка «100 шедеврів Національного музею “Київська картинна галерея”» має на меті познайомити поціновувачів та професіоналів мистецтва всього світу з колекцією одного з найвідоміших і найстаріших українських художніх музеїв.
Національний музей «Київська картинна галерея» був відкритий 12 листопада 1922 року. Основу його колекції становили художні цінності, передані 1919 року до спеціального музейного фонду. Наявність у Києві значної кількості творів мистецтва пояснювалася підйомом культурного життя міста наприкінці ХІХ — на початку ХХ століть, колекційною діяльністю киян, організацією місцевих і експонуванням пересувних виставок, створенням першого міського музею.
Серед наявних приватних колекцій того часу особливо вирізнялася збірка родини Терещенків — заможних промисловців і благодійників. Твори образотворчого мистецтва, що належали членам цієї сім’ї, разом із їхніми маєтками, побудованими або придбаними в центральній частині Києва у 1870-х — 1880-х роках, стали базою для створення багатьох нині відомих київських музеїв. Саме в будинку Федора Терещенка розташовано й Національний музей «Київська картинна галерея».
Роботи з колекцій Ніколи, Івана, Федора Терещенків, що надійшли до Київської картинної галереї, вирізнялися не лише своєю чисельністю, а й високим художнім рівнем. Найширше в їхньому зібранні представлено період другої половини XIX століття, зокрема роботи передвижників (Товариство пересувних художніх виставок — творче ідеологічне об’єднання художників російської імперії, що виникло й активно діяло наприкінці XIX століття), оскільки Терещенки колекціонували насамперед твори своїх сучасників, із багатьма з яких були знайомі особисто. У їхньому зібранні були твори відомих художників, як-от Ілля Рєпін, Архип Куїнджі, Іван Крамський, Микола Ярошенко та інші. На той час у Києві були й інші значні колекції, як, наприклад, збірки меценатів і колекціонерів Оскара Гансена, Богдана та Варвари Ханенків, колекція Рисувальної школи художника й педагога Миколи Мурашка. Із часом багато із цих творів також надійшли до Київської картинної галереї.
У подальшому до неї почали передаватися роботи з інших установ Києва, зокрема з колишнього Міського музею та Кабінету мистецтв Київського університету. Частину пам’яток надіслав до України Центральний музейний фонд тодішнього СРСР, завдяки чому музей поповнився творами майстрів кінця ХIХ — початку ХХ століть. Також музей є власником монографічних зібрань творів Івана Айвазовського, Миколи Ге, Михайла Врубеля та інших видатних художників, які відображають багатолітні творчі шляхи митців та їхній різнобічний мистецький характер.
Від 1939 року почала формуватися колекція сучасного мистецтва національних художніх шкіл. Нині в музеї зберігається доволі велика збірка творів багатьох відомих художників Балтії, Кавказу та Закавказзя, Середньої Азії, Молдови.
Фонди музею складалися з робіт ХІІІ — початку ХХ століть. Уже до початку 1940-х років музей став одним із найвизначніших художніх зібрань тодішнього СРСР, але Друга світова війна завдала йому значної шкоди. Переважну кількість експонатів вдалось евакуювати у 1941 році. Залишену ж в окупованому Києві частину колекції спіткала трагічна доля — її було вивезено за межі України до замку в Кенігсберзі. Під час авіанальоту замок було зруйновано, і всі твори, що зберігалися в підвалах, знищено. Загалом музей втратив приблизно 1 500 творів, серед яких роботи Івана Айвазовського, Архипа Куїнджі, Миколи Ге, Івана Крамського, Михайла Врубеля, а також пам’ятки давньоруського мистецтва та унікальні східнослов’янські ікони ХV–ХVI століть.
Відновленню колекції в повоєнні роки сприяло придбання робіт для музею через спеціальні закупівельні комісії. Також здійснювалися цілеспрямовані закупівлі з виставок, у родин художників, колекціонерів і власників картин.
Одна з визначних подій в історії музею — отримання у 1986 році за заповітом київського лікаря Давида Сігалова майже 400 живописних і графічних робіт художників кінця ХIХ — початку ХХ століть: Зінаїди Серебрякової, Олександра Бенуа, Михайла Врубеля, Мартіроса Сар’яна, Давида Бурлюка, Миколи Тирси та інших. Цей дар мав для музею велике значення як факт найбільшого надходження від приватної особи.
Постійно поповнювалася колекція мистецтва ХХ століття, чому сприяла активна виставкова діяльність музею, державні закупівлі та безпосередні контакти із самими художниками. Особлива увага приділялася пошуку значних творів відомих тогочасних митців: Олександра Тишлера, Сергія Шишка, Тетяни Яблонської, Сергія Григор’єва, Віктора Рижих, Галини Неледви тощо.
У роки незалежності України музей розпочав активно працювати над виставковими проєктами сучасних українських митців. Масштабні виставкові програми не тільки сприяли дослідженню українського художнього простору, а й суттєвому поповненню музейної колекції, що дало змогу гідно презентувати мистецтво незалежної України. Так музей збагатив свою колекцію творами Анатолія Криволапа, Тіберія Сільваші, Миколи Маценка, Олега Тістола, Матвія Вайсберга та інших значущих для України митців.
Сьогодні колекція Національного музею «Київська картинна галерея» налічує понад 14 тисяч експонатів, від часів Давньої Русі до сучасного українського мистецтва. До неї входять твори представників багатьох країн і періодів, різноманітних мистецьких напрямів і стилів, художніх угрупувань та об’єднань, які дають уявлення про історію та розвиток мистецтва на теренах країн Східної Європи.
Музей розпочав роботу з переосмислення колекції в контексті процесів деколонізації. Одним із напрямів наукової діяльності музею є перегляд російсько-імперської версії історії мистецтва та повернення в національні культури здобутків, привласнених росією. Розділ музейної збірки творів художників, які працювали на теренах Російської та радянської імперій, є складною і чутливою спадщиною та потребує реінтерпретації.
Під час війни, що триває в Україні, коли демонстрація колекції для відвідувачів неможлива, онлайн-виставка «100 шедеврів Національного музею “Київська картинна галерея”» знайомить широкий європейський загал не тільки з колекцією музею, а й на його прикладі засвідчує багатство музейних збірок України та її культури, які нині перебувають під постійною загрозою знищення.
